У липні 1945 року на Потсдамській конференції союзники (США, Велика Британія, Китай) висунули ультиматум Японії – беззаперечна капітуляція.

Японія здалася 2 вересня 1945 року, підписавши акт капітуляції на борту американського лінкора «Міссурі». Союзники, особливо США, бачили в Японії потенційну загрозу і вирішили, що країна має бути не лише роззброєна, а й перебудована, щоб уникнути повторення мілітаристської політики. Демілітаризація Японії розпочалася одразу після капітуляції і тривала до 1952 року під керівництвом США.

У липні 1997 року через невдалу економічну політику керівництва країни у Таїланді національна валюта впала в ціні на половину, а фондовий ринок скоротився на 75%. З часом ці події вплинули на економіки інших країн в регіоні. МВФ швидко зреагували та запропонували азійським країнам допомогу в обмін на реформи. Зокрема Таїланду було запропоновано 17 млрд долларів США за умови підвищення контролю за банками та підприємствами, зміни грошово-кредитної політики та суттєве скорочення державних видатків.

Японія в свою чергу пропонує створення окремого Азійського монетарного фонду та допомогу на мʼякших умовах, здебільшого за рахунок підтримки національних валют.

Деякі країни, як наприклад, Малайзія відмовились від кредитів МВФ та почали впровадження реформ без зовнішніх зобовʼязань.

1941 рік. Японія окупувала Корею та Маньчжурію та зіткнулася з нафтовим ембарго США. США мають перевагу у флоті (10 лінкорів, 10 авіаносців проти 9 лінкорів, 3 авіаносці Японії) та економіці (ВВП 126 млрд дол. проти 40 млрд дол.).

Камбоджа протягом В'єтнамської війни намагалась займати нейтральну позицію в конфлікті. Принц Сіанук намагався балансувати між усіма (лівими та правими, СРСР і США, як хочте).

У 1963 році відносини з США погіршились та зупинили дипломатичні відносини, натомість збилизились з Китаєм.

Правління Пак Чон Хі в Південній Кореї розпочалося переворотом 16 травня 1961 року. Під час режиму виконувалася прискорена модернізація через державні п’ятирічні плани та підтримку великих корпорацій (чебелів), що забезпечило швидке зростання експорту та інфраструктури, перетворивши країну з однієї з найбідніших у світі на промислову потугу до 1980-х. Водночас режим супроводжувався жорсткими репресіями, цензурою та придушенням політичної опозиції. Від 50 000 до 100 000 осіб постраждали від репресій, з них 1000-2000 загинули через дії режиму (страта, розгін протестів, катування).

У Китає триває громадянська війна. Гоміньдан має суттєву перевагу та контролює більшу територію держави, ніж Комуністична партія Китаю. Натомість на півночі Китаю все більше загострюється конфлікт з Японією, яка вже окупувала частину території. У 1936 році в місті Сіань КПК вдається захопити в полон лідера Гоміньдану Чан Кайші. Через деякий час вони виступають з пропозицією до Гоміньдану: призупинити ворожнечу всередині країни, допустити до керівництва країни будь-які партії та обʼєднати зусилля

У 1975 році «червоні кхмери» перемогли у громадянській війні в Камбоджі. Того ж року закінчилася війна у В'єтнамі, створивши умови для утворення Соціалістичної Республіки В'єтнам. 

З 1975 по 1978 рік відбувалися збройні сутички на кордоні між крайнами, ініційовані камбоджийською стороною. Найбільша трагедія сталася в квітні 1978 року в селищі Батюк, провінція Анзянг (південь В’єтнаму), де все населення — 3000 осіб — було знищено. «Червоні кхмери» висували войовничі гасла на кшталт «Готові воювати з В’єтнамом 700 років!»

На дворі 1978 рік. Китай активно підтримує «червоні кхмер», СРСР — В'єтнам.